Садиба ‘Євгеніка-Аратта’

Кам’яна брила, відома у вузькому колі фахівців-істориків як Терношорська Лада, насправді, є стародавнім зображенням вагітної жінки, що повністю вкладається в канонічний праобраз Великої Матері, без обличчя, але з обрисом тулуба і правої руки, що прикриває живіт.

Щоб це усвідомити – мусимо здійснити коротку подорож в глибину історії земель, що тепер об’єднані територією сучасної України. Епоха, про яку йде мова, має свою назву – Борея (тобто – сонячна, сильна, яра).

 25 тисяч років до нашої ери

За даними антропологічної науки, приблизно у 25 тисячолітті до н.е. біла раса остаточно сформувалася в окрему гілку. Антропологам відомо до 800 стоянок кроманьйонців-борійців. А ще більше пам’яток поховано водами Чорного моря, що утворилося на місці прадавнього мілкого прісноводного Понтійського озера. Саме ці землі уникнули нищівного впливу крижаного шару останнього льодовикового періоду. Саме вони стали центром утворення расової спільноти, пов’язаної родовими узами. Навіть назва сучасної України є спотвореним прадавнім Оукраїна, де префікс «Оу» означає насіння, зародок, яйце, початок, а корінь «Країна» і донині несе значення території, великого краю. Назва Оукраїна час від часу спливає в стародавніх літописах. Територія України займає першість серед історичних знахідок того періоду, зокрема – знарядь праці. А це свідчить про бурхливу діяльність пралюдей саме на цій території.

Чисельні історичні знахідки доводять стрімке розширення ареалу проживання кроманьйонців з Бореї. Про таке свідчать предмети вжитку і витвори мистецтва, що ніби зроблені в одному місці або рукою одного майстра. Печерні малюнки і скульптурні витвори утворені в межах єдиних традицій, несуть ознаки однієї художньої школи.

«Венера» з неоліту

    Серед цих знахідок, датованих проміжком 25-15 тис.р. до н.е. знаходимо характерні однотипні жіночі статуетки висотою 10-11 см. На даний момент достеменно відомо про 60 фігурок вагітних жінок, що прибули з епохи палеоліту. Найвідоміші з них, це: керамічна «Вестоницька Венера», знайдена в Моравії, Східна Чехія, «Венера з Віллендорфа», знайдена в Австрії але виготовлена з вапняку, якого немає в цих краях, Моравська Венера», зі Словаччини, виготовлена з кістки мамонта.

Не зважаючи на тисячі років і кілометрів, що розділяє їх народження, всі фігурки мають спільні ознаки:

•     невиразна голова з нечітким обличчям без очей, рота, носа і вух;
•     руки ледь окреслені, переважно для підкреслення ліній тіла;
•     всі фігурки мають масивні груди, масивній живіт і стегна.

     Форма тіла і спотворені пропорції наштовхують на думку про канонічність цих фігурок. Відсутність індивідуальних рис і підкреслення ознак родючості (вагітність, великі груди) приводить до висновку, що це зображення канонічної Матері Землі – Лади, за деякими джерелами.

Терношорська Лада – гігантський образ Великої Матері

Логічно припустити, що першоджерело цього зображення знаходилося в місці зародження етнічної спільноти і з плином часу набувало рис культовості. Згідно логіки першолюдини, збільшення розмірів ідола відображає збільшення поваги або збільшення впливу, в залежності від обставин. З огляду на канонічність розмірів маленьких фігурок (нагадуємо 10-11 см), кам’яна фігура Терношорської Лади ідеально вкладається в логіку першолюдей. Адже висота кам’яної фігури складає 10,4 метри, а важить вона біля 100 тонн.

     Велика Матір, висічена з місцевої скелі, відповідає ознакам древніх фігурок – в неї немає обличчя, зате чітко окреслено масивні груди і випуклий живіт, який прикриває права рука. Голова монументу висічена з іншої брили і розміщена зверху. А щоб надійніше – підперта трьома витесаними підпорками-ніжками. Навіщо древні скульптори так ускладнили конструкцію статуї? Відповідь очевидна: щоб досягнути канонічного розміру 10,4 метри, що в переводі на борійські одиниці довжини складало 21 лікоть. Число 21 рахувалося магічним: 7 – це гармонія, лад, а її потроєння несе повноту гармонії, досконалість і завершеність.

     «Урочище Терношори» — лісовий заказник місцевого значення з 15 липня 1996 року, яке має форму видовженого гірського схилу загальною площею 10 гектарів.

     Розміщується пам’ятка між селами Яворів і Снідавка. Його утворюють ямненські пісковики з величезних кам’яних брил. Ланцюг їх скельних виходів має довжину 300 м, окремі останці досягають висоти 40 м. Найхимерніша скеля відома серед місцевого населення як «Голова Довбуша», а в науковому світі — як «Терношорська Лада». Урочище височить над потоком Безулька Друга, що тече глибоким каньйоном і має декілька гарних порогів і водоспадів. Не зважаючи на близькість до Косова, туристичний об’єкт Терношори не є таким популярним, як Писаний камінь чи Сокільський хребет. А дарма, адже і скелі, і краєвиди там нічим не гірші, а навіть і кращі. Варто відзначити, що хоч від Косова до Снідавки недалеко, але добиратися складнувато, бо в Снідавку з автостанції їде лише один автобус о 12.30, часто не повертаючись із села назад, особливо на вихідних.