Міжгір'я — селище міського типу на Бойківщині, в Закарпатській області України, відомий курортний та туристичний центр. Розташований у вузькій долині річки Ріки, яку оточують полонини Боржава та Червона. До 1953 року селище мало назву Волове або Волове Поле.
Перша згадка про Волове (Волове Поле) датується 1415 роком, це було одне з володінь угорських феодалів Урмезеїв. Згодом — Довгаїв, Липчаїв. З середини XIX століття відома печатка поселення із зображенням вола (що відтворювало назву селища) та кириличним написом: «Печатка села Волового».
За народними переказами та за найпоширенішою версією дослідників, назвали поселення Волове перші поселенці-скотарі, які пасли волів під горами Кук (1365 м) та Кам'янка (1587 м). Пастухи будували собі колиби, а згодом — невеликі хатини, так і з'явилося невелике село. Новому поселенню жителі дали назву найбільшої своєї цінності — своїх волів, які допомогли вижити першим поселенцям у важких гірських умовах.
За іншою версією, першими міжгірську долину освоювали лісоруби, яких зацікавив тут хвойний ліс, адже вниз за течією р. Річка та р. Тиса переважав листяний ліс. Транспортували деревину з гір до річки прокладеними спеціальними дерев'яними жолобами, які називалися «валови» (це слово і зараз побутує на Верховині). Ось так поселення, де проводилася заготівля лісу, використовуючи валови, одержало назву Волове. Згодом жолоби (валови) для транспортування лісу стали називатися ризами — за часів появи в цьому краї німецьких колоністів.
За радянських часів, у 1953 р. вже великому райцентру Воловому надали більш поетичну назву — Міжгір'я, що відповідає природному розташуванню селища (існують також припущення, що назва була змінена, щоб запобігти плутанині з назвою іншого районного центру Закарпаття — Воловець).
Наприкінці ХІХ століття Волове стало центром округу (повіту) Марамороського комітату, який охоплював весь басейн верхів'я Річки. Після Першої Світової Війни 1919 року Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Після проголошення 15 березня 1939 р. повної незалежності Карпатської України, Волове увійшло до її складу. 1945 року відійшло до Радянського Союзу у складі УРСР.
Гірськолижні траси
У Міжгір'ї є три гірськолижні траси загальною протяжністю 700 м. Вони призначені в основному для лижників-початківців. Схили тут пологі, а кут нахилу максимально низький. Для більш досвідчених призначені сині та червоні спуски завдовжки від 1,3 до 2 км. Вони легкого та середнього рівня складності, обробляються ратраками, мають гладку та рівну поверхню. Облаштовано також навчальний схил завдовжки 400 м та дитячі траси.
Професійні лижники можуть випробувати свої сили на чорній трасі. Подібні маршрути з високим рівнем складності підходять лише добре підготовленим туристам. Ширина їх досить вузька — 35-40 м. Вони характеризуються складним рельєфом з великими нахилами (більше 40%) і різними перешкодами. Довжина чорної траси у Міжгір'ї перевищує 2,3 км, з максимальними перепадами висоти на рівні 330 м.
Міжгір'я має у своєму розпорядженні один бугельний витяг (680 м) та тримісну крісельну дорогу (950 м). На жаль, освітлення гірськолижних трас тут відсутнє, тому катання вночі заборонено. На базі передбачено кілька пунктів для прокату гірськолижного спорядження, працює лижна школа. Крім спусків із гірських схилів, тут можна знайти багато інших розваг. Проводяться екскурсійні тури, кінні прогулянки. За бажання можна покататися на сноуборді. Для дітей обладнано спеціальний ігровий майданчик та невеликі схили для спуску на санях.
