Село Буркут розташоване в долині між двома гірськими хребтами – Чивчинським і Гринявським. Чивчинський хребет проходить по кордону між Україною та Румунією. До Буркута можна дістатися грунтовою дорогою, яка починається з Дземброні, проходить через село Зелене та присілок Шибене. Буркут є одним з найвіддаленіших сіл на Прикарпатті, знаходиться за 33 км від районного центру Верховина.
У минулому Буркут був бальнеологічним курортом. Від початку XIХ ст. буркутську воду розливали у скляні пляшки з порцеляновою накривкою і рельєфним написом "Burkut". Існували навіть попередні контракти про експорт цієї води до Одеси, Криму і навіть на Близький Схід. Найкращі часи для курорту настали в 1920-х роках, коли село перебувало під владою польської знаті. Тоді було збудовано 18 вілл, відновлено курорт (який був зруйнований під час Першої світової війни) та розпочато бутилювання мінеральної води в скляну тару. З початком Другої світової війни тодішня Польща припинила своє існування, і курорт зник разом з нею. На сьогоднішній день Буркут часто називають "мертвим" через те, що з 2008 року в селі немає постійних мешканців. Але кілька років тому село почали відновлювати. У населеному пункті з’явилися дві садиби, які готові приймати туристів.
Село славиться своїми джерелами мінеральної води типу «Єсентукі», «Боржомі», яка також називається «Буркут» через свою кислу, винну смакову властивість. Саме від цього джерела і походить назва села. Саме від неї походить назва села. Влітку в 1901 році у Буркуті проживала Леся Українка, яка 40 днів лікувалась цією водою. Тут вона написала цілий цикл поезій. Двічі Лесю Українку тут відвідував Іван Франко.
