Золочів — туристичне місто за 60 км на схід від Львова. Входить до популярного туристичного маршруту «Золота підкова Галичини».
Час заснування Золочева та походження назви загубилися у віках. За часів давньоруського Пліснеська (15 км від Золочева) на місці Золочева існувало легендарне Радече, зруйноване внаслідок ворожих набігів на початку XIII століття. Жителі, які залишилися в живих, сховалися в навколишніх болотах. Там вони будували житло, а пересувалися, прокладаючи шлях за допомогою вбитих у болото дубових паль. Так починався нинішній Золочів. На початку XX століття в місті прокладали водопровід і знайшли ці давні «доріжки», законсервовані в торфовищі.
Перша письмова згадка про місто — 1423 рік. Тоді Золочів перейшов від Кердеїв до Яна Менжика. У 1427 році, за часів боярського правління, за Золочів велася судова суперечка в родині Щечонів. З тих часів залишився в місті так званий Золочівський двір — будинок власника міста, побудований з каменю, який більше відомий як будинок убогих XVII століття. Саме тоді двору був переданий парафіяльний костел для опіки над убогими.
У XV—XVI століттях Золочів живе традиційним міським життям. Протягом цього історичного періоду місто успішно розвивається, незважаючи на численні татарські набіги. Золочів був оточений валом і ровом, додатково захищений фортецею на пагорбі. У 1523 році місто отримує Магдебурзьке право. Зручне розташування сприяє розвитку торгівлі та ремесел. Справжнім золотим часом для Золочева було XVII — початок XVIII століття — при родині Собеських у місті будується новий замок, закладаються монастирі, церкви. На той час у Золочеві були дві українські церкви, парафіяльний костел, вірменська церква, три монастирі — два латинського обряду і монастир отців Василіян.
Час вніс свої корективи в історичне обличчя Золочева. Від давнини ще залишилася церква Святого Миколая на лінії колишніх оборонних валів, з кінця XVI століття. Зі слідами оборонної архітектури, старим хрестом біля храму, встановленим на місці вівтаря попередньої церкви. Церква Святого Миколая заслуговує на особливу увагу. Перебудова XVIII століття залишила основу XVI століття, але в інтер'єрі з'явився іконостас традиційної роботи львівських майстрів, із поєднанням різьблення, скульптури та живопису, а також оригінальним розп'яттям, що стоїть на земній кулі з прикутими до неї Адамом і Євою. Іконостас, фундований канівським старостою Миколою Потоцьким, був майже повністю знищений у радянські часи, а у 2002—2003 роках відтворений із поєднанням старих фрагментів. Цікавим є також відреставрований у 2000 році настінний розпис церкви початку XX століття. Автором є львівський художник Модест Сосенко, представник неовізантійської течії в українському мистецтві, стипендіат митрополита Андрея Шептицького. У радянські часи в церкві Святого Миколая знаходився атеїстичний музей.
З 1772 року Золочів — у складі Австрійської імперії. Австрійський уряд закриває два монастирі латинського обряду. Один із них, піарський, віддають під церкву українській громаді. Саме тоді відбувається обмін між українською та польською громадами (дійсний і понині). Колишній парафіяльний костел стає українською церквою, а монастирський — парафіяльним костелом. Ці дві сакральні споруди, зведені майже поруч, із різницею в часі майже у століття, з яскравими ознаками ренесансу — церква та бароко — костел, додають особливого шарму обличчю міста, що посилюється боєм годинника на вежі костелу.
Василіянський монастир у Золочеві був заснований ще у 1569 році. Нинішній монастирський комплекс — один із найцікавіших серед монастирів XIX — кінця XX століття. На увагу заслуговує копія чудотворної ікони Підгорецької Божої Матері (XVIII століття), передана в монастир уже після реставрації.
В австрійські часи на місці колишніх оборонних валів закладаються так звані «спацери» — прогулянкові сквери. У Кракові такі називають Планти, подібні сквери є і у Відні та Львові.
Зручне розташування Золочева — на трасі між Львовом і Тернополем, залізниця з 1871 року, мальовнича околиця, містечко Сасів за 10 км від Золочева з відомими на всю Австро-Угорщину водолікарнями, де зупинявся навіть імператор Франц-Йосиф, сприяли розвитку сучасного міста. Золочів набуває рис міста емеритів. Сюди на постійне проживання їдуть заможні люди з великих міст. Будинки, побудовані в давнину, досі вражають своєю красою та неповторністю. І місто донині зберігає неповторний образ кінця XIX — початку XX століття. Особливо його стара частина, яка уціліла у воєнні лихоліття XX століття, поки не дуже осучаснена.
