Село Озерна Тернопільської області розташоване на березі річки Висушка. Через поселення проходить автомобільна дорога Н-02 та залізниця (станція Озерна). Озерна — одне з найдавніших згаданих в історичних хроніках поселень Зборівщини. До 1941 року (до руйнувань) містечко мало статус міста. Тепер же воно є найбільшим селом Зборівського району.
Минуле села Озерна тісно пов'язане з історією Галичини. З 981 року Галичина близько ста років була частиною Київської держави, потім стала окремим Галицьким князівством, видатним князем якого був Ярослав Осмомисл. Після його смерті волинський князь Роман Мстиславич об'єднав його з Волинським і створив Галицько-Волинське князівство. Воно проіснувало близько 150 років.
У 1349 році Галичина була остаточно приєднана до польської держави, яка у 1434 році на західноукраїнських землях утворила Руське воєводство з центром у Львові. Наприкінці XV століття почалися руйнівні напади Кримського ханства, що проникали глибоко в Галичину. Кримські татари руйнували міста і села, забирали людей у полон, продавали на ринках у рабство або використовували як рабів у своїх господарствах. Польща не могла протистояти таким нападам і захистити людей, тому народ створив для своєї оборони власну військову силу — козацтво.
У документах 1542 та 1545 років Озерна вже згадується як містечко, що належало Яну Аморі Тарновському, а з 1615 року — Якубу Собеському, батькові майбутнього короля, який скупив землі від Озерної до Золочева, що у спадок переходили з покоління в покоління Собеських.
1648 року козаки під проводом Богдана Хмельницького підняли повстання проти панування Польщі. У травні того року під Жовтими Водами вони здобули першу перемогу, яка сприяла подальшому розгортанню визвольної війни. Невдовзі поляки були повністю розгромлені козаками під Корсунем та Пилявцями. Того ж року Хмельницький рушив до Галичини. Тоді, прямуючи до Львова, козаки на чолі з гетьманом проходили через Озерну. У 1649 році лицар козацької слави на західній околиці міста готував своє військо до Зборівської битви. Тут у глибоких вибалках місцевості була можливість приховати військові загони для несподіваного нападу на ворога та забезпечити коням водопій. Звідти гетьман зі своїм військом вирушив до битви і 16 серпня розпочав штурм Зборова, а з Озерної на допомогу козакам підходили татарські відділи, частина яких була залишена ще в Озерній. У жорстокій Зборівській битві козаки знову здобули перемогу.
У 1655 році Богдан Хмельницький, об'єднавши свої сили вже з московськими військами під керівництвом Василя Бутурліна, пішов походом на Кам'янець-Подільський, а далі на Львів. Взявши викуп як грошима, так і коштовностями, гетьман відступив від Львова. Повертаючись, козаки вступили в бій під Озерною з татарами, що поспішали на допомогу полякам. Битва закінчилася безрезультатними переговорами хана з Хмельницьким. У цій битві 18 листопада був важко поранений сотник Бенюга, який помер і похований на околиці Тернополя; сьогодні його могила знаходиться в Парку національного відродження. Озерна не раз вітала у себе гетьмана війська запорозького Б. Хмельницького.
У 1740 році онука короля Марія Кароліна де Буйон продала маєток Радзивіллам. В Озерній був замок, який стояв на земляних валах, на місці сьогоднішньої лікарні. Пізніше його зруйнували кочівники. Минали десятиліття. На місці зруйнованого, завмерлого міста, на старих згарищах з'являлися нові оселі. Озерна почала оживати, і в 1772 році вона мала 150 будинків.
Панування Корони Польської тривало до 1772 року, коли в результаті першого поділу Польщі Озерна, як і Галичина, відійшла до австрійських володінь монархії Габсбургів. Це понад 400-літнє панування Польщі принесло сюди важкі випробування. Поступово посилювалися національне та релігійне гноблення і експлуатація селян польськими феодалами. Це змушувало їх чинити опір експлуататорам, траплялися селянські повстання.
Після приєднання Галичини до Австрії імператор Йосиф II зменшив дні панщини, а у 1848 році під загрозою революції панщину скасували. Проте українські селяни не стали вільними — вони мусили платити так званий «ідемнізаційний податок» аж до 1912 року.
24 серпня 1914 року в село Озерна увійшла 40-тисячна російська армія під командуванням генерала Федченка. Протягом пів години всі будинки були заповнені солдатами. Навесні 1915 року австро-німецька армія прорвала російський фронт під Горлицями і просунулася до Львова. Росіяни видали наказ забрати всіх чоловіків до 50 років і всю худобу. У червні 1916 року завдяки зраді чеських полків російські війська прорвали німецько-австрійський фронт і рушили на захід. Фронт стабілізувався і простояв на річці Стрипа один рік. У 1919–1920 роках через Озерну пройшла польсько-радянська війна. Українські солдати провели погроми проти єврейського населення, пограбування в частині села, де жила єврейська громада. Червона армія трохи допомогла захистити євреїв. Потім прийшли польські легіони, і вбивства євреїв відновилися.
Село перебувало під німецько-нацистською окупацією з 2 липня 1941 року по 18 липня 1944 року. У березні 1944 року німецькі війська в Озерній зупинили наступ противника. І до 18 липня маленька річка Висушка протягом майже 4 місяців розділяла тут лінію фронту двох таборів. Передова фронтова лінія німецьких військ проходила переважно околицею села, радянських — на іншому боці річки на відстані 100–150 метрів у полі. Таким чином, основна частина Озерної була підпорядкована німецьким військам. Під час протистояння всі жителі села були виселені німецькими військами.
З приходом в Озерну радянської влади молодь села вирішила поповнити лави УПА. У серпні 1944 року в Розгадівському лісі було організовано збір охочих. Багато озернян без зброї в руках самовіддано допомагали учасникам визвольних змагань.
У післявоєнний період, уже вкотре за час свого існування, Озерна почала відбудовуватися. А в 1951–1952 роках Озерна була радіофікована. За даними останнього перепису населення, у селі проживає 3615 осіб.
